Згадати Все: Збір вторсировини по-радянськи

Від наймолодшого піонера до пенсіонера. Цим займалися всі. Найменші – отримували грамоту і гордість за групу однокашників. Дорослі могли навіть дефіцитну і цікаву книгу виміняти на… 20 кілограмів макулатури. А за кілька мішків пустих пляшок можна було виторгувати кілька зайвих рубликів.

Збір брухту двічі на рік – ця традиція сягає 1929 року. Тоді країна потребувала зброї. Народ змусили здавати метал. Для виготовлення гармат переплавляли навіть церковні дзвони.

Читайте також «Згадати Все» про суровий радянський перекус

А вже після Другої світової збір металолому вирішили продовжити. А чому б і ні? Народ безкоштовно і майже добровільно збирає і здає вторсировину. Сьогодні це би називали флешмобом чи квестом. А тоді на радянський лад – місячником збору брухту. Збирали все, що метал. І нерідко задля додаткових кілограмів розбирали цілком навіть справне державне майно.

Ще була стара залізнична колія недорозібрана. Хтось там костилі тягнув. І пластини якими рейки кріпились,
– розповів музикант журналіст Роман Коляда.

згадати все
Інколи на металобрухт розбирали і державне майно

Діряві кастрюлі і старі гайки – це чудово, але найбільше цінились химерні знахідки невідомого призначення.

«Ми в одному ярочку знайшли величезну таку залізну частину. Ледве у візок поклали, притягнули. У нас був рекорд. А наступного дня прийша міліція і забрала. Виявилось, що то ротор важливий. Але все було безалаберно, і його поклали біля забору. Потім хтось вкрав, і ми знайшли в ярочку», – згадує інформаційний директор 24 каналу Анатолій Яворський.

Але для чого цей збір брухту був учням? Грошей за це вони точно не отримували, максимум – грамоти.

А ніякого. Змагальність. Хто більше. Брали на понт. І ми по-чесному всерйоз змагалися,
– пояснив Роман Коляда.

згадати все
Діти збирали металобрухт, мотивуючись відчуттям змагання

Інтерес до брухту підігрівівся і шкільними легендами. Подейкували, що дехто на зборі металу став мільйонером.

Була така легенда, що коли збираєш металолом, то треба поглядувати. Бо десь якийсь хлопчик на Полтавщині знайшов жменю золотих монет і на цьому дуже збагатився. І купив велосипед, а батьки – машину. І ми теж дивилися, чи нема якогось золотого шолома, як у «Джентельменах удачі»,
– поділився спогадами Анатолій Яворський.

Але частіше знахідки – це не шоломи часів Гетьманщини, а значно свіжіші боєприпаси. Ну а все що безпечне – звозили на шкільний двір, де відбувалося зважування і підсумування результатів кожного класу.

Більше – дивіться у програмі.